Історія становлення кафедри математики – це тривалий історичний процес, який охоплює не один десяток років. Найбільш плідна робота та розквіт кафедри починається з 60 років минулого століття. Кафедра математики за весь час свого існування незмінно залишається провідною не тільки факультету, але і університету в цілому. У 1963-1964 навчальному році при кафедрі вже працювали обсерваторія та кабінети математики, креслення і програмованого навчання. В інституті створюється лабораторія програмованого навчання та технічних засобів навчання. Також відкривається кабінет програмованого навчання, який обладнали контролюючими машинами власного виробництва «Миколаїв – 4а». Певну увагу кафедра математики приділяла виготовленню діафільмів і застосуванню їх в навчальному процесі. В 1967 році було виготовлено три таких діафільми на теми: «Ряди Фур’є», «Функції та границі», «Кратні інтеграли». В цей же час закінчується робота по виготовленню дослідного зразка навчального крокового магнітофону з кроковим управлінням. Зроблено апарат для створення мікрофільмів, обладнано навчальний кабінет кіноапаратурою і автоматизованим затемненням. У співтоваристві з інженером заводу ЮТЗ А.К.Дмитрієвим розроблена оригінальна конструкція універсальної навчаючої машини «Миколаїв-27», в якій носієм інформації була фотоплівка 13×18, на якій вміщувалося до 200 сторінок розгалуженого програмованого тексту. В цей же період виготовлена фотографічна приставка до телескопу АВР-2 для фотографування планет та місяця.

Довгий час кафедра математики була чи не єдиною в країні по дослідженню в галузі технічних засобів навчання і нових інформаційних технологій з використанням обчислювальної техніки. Навколо створеної Ю.О.Білим лабораторії згуртувався колектив науковців та вчителів шкіл м. Миколаєва та області. Були розроблені і виготовлені в числі перших в Україні нові зразки контролюючих машин, автоматизованих класів і лінгафонних кабінетів. Працюючи в цій лабораторії, підготували і захистили кандидатські дисертації О.Т.Мовчан (його дисертація була першою на факультеті, яка виконана на власному обладнанні під керівництвом вихованця фізмату), вчитель школи І.А.Рапопорт (пізніше – професор, зав. кафедрою в Обласному інституті післядипломної педагогічної освіти), викладач кафедри педагогіки Р.В.Куліш, доцентами стали О.І.Баран, В.М.Бойко та інші. Робота лабораторії стала основою для написання посібника для студентів і вчителів «Технічні засоби контролю знань учнів» (автори Ю.О.Білий, О.Т.Мовчан, І.К.Цимбал) та майже двохсот інших публікацій. На базі цього колективу у 1968 році створена Проблемна лабораторія нових технічних засобів навчання Педагогічного товариства України.

Робота по впровадженню в навчальний процес нових інформаційних технологій продовжилась і після появи нових обчислювальних засобів – спочатку мікрокалькуляторів, а потім і персональних мікрокомп’ютерів. У 1982-1984 роках кафедрою керував доцент Ромуальд Іванович Зароський. Саме в ці роки в країні розпочинається комп’ютеризація освіти і при кафедрі математики починають діяти комплекси навчально-обчислювальної техніки «Yamaha», «Корвет», «Правец» та інші.

Члени лабораторії в числі перших в країні виступили з статтями і доповідями про роль нової техніки у викладанні різних предметів на всіх рівнях – від школи до вузу. В 1983 р. у видавництві «Наука» вийшла книга Ю.О.Білого «Считающая микроэлектроника», яка за рекомендацією Міністерства освіти довгий час використовувалася як навчальний посібник. Питаннями впровадження мікрокалькуляторів, а потім і мікрокомп’ютерів, в навчальний процес школи і ВНЗ, займалися також викладачі і доценти О.І.Баран, Ю.О.Білий, В.М.Бойко, Р.І.Зароський, А.В.Іванніков, В.О.Прядко і інші.

Під керівництвом Р.І.Зароського були підготовлені пакети навчальних програм і посібники по застосуванню мови високого рівня BASIC у навчальному процесі. Це були одні з перших розробок такого типу в країні. Викладачі кафедри друкували статті з методики застосування нових інформаційних технологій у навчальному процесі в школі і у ВНЗ, виступали на загальносоюзних і республіканських конференціях.

Гордістю факультету, його головним надбанням є його випускники.

Міцно переплівся з долею МДПІ життєвий шлях Олексія Тимофійовича Мовчана. Він студентом III курсу вступив до лав Радянської Армії, був тяжко поранений у битві під Сталінградом. Повернувшись до інституту після закінчення війни, працював у ньому близько 35 років, до останніх своїх днів. За цей час майже чверть століття (23 роки) очолював фізико-математичний факультет (1952–1975). Рекорд його беззмінного перебування на посаді декана факультету ще ніхто за період 95-літньої історії університету не перевершив. Студенти і викладачі глибоко шанували Олексія Тимофійовича за людяність і доброту, вимогливість і високий професіоналізм. Своєю кандидатською дисертацією, захищеною 1970 р. в Москві, О.Т.Мовчан започаткував на півдні України нові інформаційні технології. Останні 6 років він працював на посаді проректора з навчальної роботи. З цієї посади і відійшов у вічність у липні 1981 р., залишивши про себе добру пам’ять на Миколаївщині.

На фізико-математичному факультеті впродовж 50-х років здобували освіту майбутні вчені-математики, доктори наук, професори Ю.О.Білий, О.В.Кужель, А.Ю.Малих, І.М.Молчанов, О.С.Христенко та інші.

6  

Юрій Олександрович Білий, випускник фізико-математичного факультету (1951 р.), став кандидатом фізико-математичних наук у 1963 р., професором – у 1995 р., працював на кафедрі математики МДПІ-МДУ понад 50 років.

Ю.О.Білому належить близько 300 публікацій з історії математики та природознавства, нових інформаційних технологій, проблем методики викладання математики.

Понад 20 праць – монографічні видання, більше 30 – надруковано в зарубіжних виданнях. Світове визнання Ю. О. Білому принесли його праці, які вийшли у видавництві «Наука» (Москва). Серед них – наукові біографії Кеплера, Коперніка, Тіхо Брате, Регіомонтана. Юрія Олександровича часто запрошували до участі в міжнародних математичних конгресах. У 1997 році Ю.О.Білий отримав грант і звання Соросівського професора. Його творчий пошук тривав до останніх днів життя, яке обірвалося 17 квітня 2007 року.

Олександр Сергійович Христенко (1929-1996), випускник фізико-математичного факультету 1953 р., довгий час працював викладачем, старшим викладачем, доцентом на кафедрах МДПІ та МКІ.

Декілька років викладав математику в Університеті дружби народів (м. Москва). Ставши доктором технічних наук (1974), професором (1976), завідував кафедрою теоретичної і прикладної механіки МКІ. Упродовж останніх років життя працював професором кафедри математики МДПІ. О.С.Христенко – автор понад 60 наукових праць, коло його наукових інтересів – проблеми міцності та вібрації ортотропних оболонок.

Випускник фізико-математичного факультету 1954 р. Олександр Васильович Кужель ще під час навчання в інституті виявив себе здібним молодим науковцем: його оригінальне дослідження, присвячене доведенню теореми Ферма, було відзначено на республіканському конкурсі студентських наукових робіт другою премією. Після закінчення аспірантури понад десятиліття О.В.Кужель працював в Уманському педінституті. Захистивши докторську дисертацію, переїхав до м. Сімферополя. У 1994 році отримав перше серед учених Криму звання Соросівського професора, у 1997 році його обрано академіком Академії наук вищої школи України. Перу О.В.Кужеля належить понад 100 наукових праць у галузі математики. Маючи неабиякий хист до літературної діяльності, видав декілька книг, серед яких особливою популярністю читачів користуються математична казка «Королівство «Логос», пригодницька повість «Окупація». До останніх днів життя працював в Таврійському державному університеті

Протягом 1952–1957 рр. навчався заочно на фізико-математичному факультеті Ігор Миколайович Молчанов. Після закінчення інституту деякий час працював на різних посадах у Миколаєві в РК ЛКСМУ та ОК ЛКСМУ. Закінчивши аспірантуру при Інституті кібернетики АН УРСР, успішно захистив кандидатську дисертацію в 1964 р., а в 1971 р. – докторську. З 1964 р. очолював відділ чисельного програмного забезпечення та розв’язання задач Інституту кібернетики АН УРСР, нині обіймає посаду провідного наукового співробітника.

У 1968 р. за розроблення нових принципів побудови структур малих машин для інженерних розрахунків та математичного забезпечення до них, упроваджених в обчислювальних машинах серії «Мир», І.М.Молчанов був удостоєний Державної премії СРСР. Через 11 років йому за видатні заслуги в дослідженнях і вивченні проблем машинної реалізації алгоритмів обчислювальної математики на комп’ютерах був присуджений в Отто-фон-Геріке Університеті (Магдебург, ФРН) науковий ступінь Почесного доктора природничих наук.

У 1983 р. Ігор Миколайович нагороджений орденом «Знак пошани», а ще через 4 роки отримує премію їм. В. М. Глушкова АН УРСР за цикл праць «Розробка і теоретичне обґрунтування чисельних методів з розв’язування задач великої розмірності». Державної премії України (1993) вчений удостоєний за цикл робіт «Математичні методи, програмні засоби для розпаралелювання та розв’язання задач для розграничених багатопроцесорних ЕОМ».

До кола наукових інтересів І.М.Молчанова входить створення й теоретичне обґрунтування чисельних методів розв’язування задач розрахунку тривкості елементів та вузлів конструкцій літальних апаратів, елементів вузлів газотурбінних двигунів, конструкцій глибоководних апаратів і суден з нетрадиційними способами руху. Професор І.М.Молчанов – автор 10 наукових монографій, понад 300 статей, опублікованих російською, українською, англійською, німецькою мовами в різних країнах світу. Під його керівництвом захищено 20 кандидатських, 4 докторські дисертації, зокрема громадянами європейських країн. Праці І. М. Молчанова знайшли широке визнання у світі.

Доктор фізико-математичних наук (1992), професор (1993), заслужений працівник вищої школи Російської Федерації (1995) Алла Юхимівна Малих завершила навчання на фізико-математичному факультеті МДПІ їм. В.Г.Бєлінського в 1962 р. Ще під час навчання в інституті працювала в наукових гуртках, займалася спортивною гімнастикою, фехтуванням, радіоспортом.

Неодноразово ставала чемпіоном і призером України з перерахованих видів спорту. Після трирічної роботи вчителем у с. Широколанівка Веселинівського району вступила до аспірантури Пермського державного педагогічного інституту за спеціальністю «Геометрія і топологія». У 1983 році успішно захистила кандидатську дисертацію, уже працюючи доцентом Пермського державного педагогічного інституту.

З 1968 р. і до цього часу – завідувач кафедри геометрії цього ж навчального закладу. У 1992 р. при Інституті історії природознавства і техніки Російської Академії наук А. Ю. Малих захистила докторську дисертацію «Комбінаторний аналіз у його історичному розвитку». З 1995 р. Алла Юхимівна керує аспірантурою, за цей час підготувала близько 20 кандидатів наук, які успішно працюють у вищих навчальних закладах Росії. Сфера наукових інтересів ученої – комбінаторний аналіз, історія розвитку математики, методика її викладання у середній та вищій школах. А.Ю.Малих – автор 283 наукових праць, серед яких 5 монографій, понад 30 навчальних посібників. Під її керівництвом було здійснено 14 видань міжвузівських науково-методичних збірників, 10 видань збірника «Історія і методологія науки і освіти» (спільно з професором Пермського державного університету В.І.Яковлєвим).
Уже проживаючи в Росії, А.Ю.Малих стала майстром спорту СРСР з радіоспорту, кандидатом у майстри спорту зі спортивної гімнастики, має понад 30 спортивних нагород за участь у міжнародних змаганнях різних рівнів.

Багато випускників математичного відділення 40–60-х рр. плідно трудяться на вчительських посадах, відзначені за сумлінну працю почесним званням «Заслужений учитель УРСР», «Заслужений працівник освіти», мають кваліфікацію «Вчитель-методист», «Старший вчитель».

Випускником 1968 р. фізико-математичного факультету є ректор університету – доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії наук вищої школи України, член-кореспондент Академії педагогічних наук України, незмінний завідуючий кафедрою математики протягом останніх десятиліть, Валерій Дмитрович Будак.

Невдовзі після закінчення аспірантури при Миколаївському кораблебудівному інституті ім. С.О.Макарова в 1973 р. він розпочав свою роботу спочатку старшим викладачем, потім завідувачем кафедри математики Миколаївського державного педагогічного інституту ім. В.Г.Бєлінського. З 1980 р. Валерій Дмитрович обіймав посаду проректора з наукової роботи, і під його керівництвом здійснювалась наукова діяльність колективу МДПІ упродовж 16 років.

У 1996 р. В.Д.Будака на альтернативній основі було обрано ректором МДПІ. Під його керівництвом інститут пройшов акредитацію за III рівнем, ліцензування 80% спеціальностей за IV рівнем, набув статусу спочатку педагогічного університету, потім – університету класичного типу. За час роботи В. Д. Будака на посаді ректора університету значно зріс контингент студентів, урізноманітнився спектр спеціальностей, значно зросла кількість напрямків підготовки фахівців.

В.Д.Будак став ініціатором створення цілого ряду нових структурних підрозділів університету, за допомогою яких удалося значно підвищити якість управління діяльністю закладу, серед них – відділи міжнародних зв’язків, інформаційно-технічного забезпечення, агенція іміджевої політики.
Значну увагу впродовж усіх років діяльності ректор приділяє роботі бібліотеки, сприяє поповненню фондів та переходу на сучасні форми і методи обслуговування читачів.

За досягнення в роботі В.Д.Будак неодноразово нагороджувався грамотами Міністерства освіти і науки України та АПН, має Почесну грамоту Верховної Ради України, є двічі лауреатом Міжнародного академічного рейтингу популярності та якості «Золота фортуна», нагороджений 2 орденами і медалями. За вагомий внесок в Олімпійський рух йому було оголошено подяку та вручено пам’ятний знак. У 2003 р. обрано «Городянином року», в 2007 р. присвоєно звання «Почесний громадянин міста Миколаєва».

Валентин Миколайович Лейфура, завершивши навчання на фізико-математичному факультеті в 1970 р., після закінчення аспірантури в 1976 р. повернувся сюди ж згідно з розподілом. У 1979 р. одержав ступінь кандидата фізико-математичних наук.

Плідно працював з математично обдарованими дітьми та студентами. Багато його учнів – переможці всеукраїнських та міжнародних математичних олімпіад, переможці та призери Всеукраїнського конкурсу-захисту творчих робіт у межах Малої Академії наук, територіальним відділенням якої він керує.

Студенти, науковим керівником яких був В.М.Лейфура, також неодноразово перемагали на всеукраїнському етапі олімпіад і конкурсів наукових робіт.

  7  

В.М.Лейфура багато років працював членом журі Всеукраїнської олімпіади юних математиків, неодноразово залучався до підготовки національної команди школярів України до участі в міжнародних математичних олімпіадах, де команда виступала досить успішно. У 1990 році йому присвоєно звання професора, згодом – заслуженого вчителя України. Він автор понад 120 наукових праць, серед яких монографії, посібники, навчальні програми.

Ще з довоєнних років фізмат МДПІ став кузнею педагогічних і наукових кадрів у галузі природничо-математичних дисциплін для всіх навчальних закладів Миколаївщини. Випускники фізмату з того часу часто займають керівні посади в апараті державного управління, працюють завідувачами райвно, директорами шкіл, технікумів, у банківській сфері, стали успішними підприємцями. Багато з них мають урядові нагороди і звання, стали заслуженими вчителями, вчителями-методистами, старшими вчителями.

Завідувачем Миколаївського обласного відділу освіти працював А.В.Олійник, заступниками – Г.Г.Лисиця і А.Л.Каськова.

Випускники фізмату працюють у всіх вищих навчальних закладах Миколаєва. Особливо тісні наукові і методичні взаємозв’язки простежуються між МНУ і кораблебудівним інститутом протягом всього існування цих вищих навчальних закладів. Часто одні і ті ж викладачі працювали в цих інститутах одночасно або, за різних причин, переходили з одного ВНЗ в інший.

Славні наукові і педагогічні традиції кафедри математики підтримують нові покоління випускників, які сьогодні плідно працюють у різних куточках світу.